«Закривати нецікаві проєкти — значить дати собі нову енергію». Лєра Бородіна про виклики в бізнесі, партнерстві та особистому житті

Про роботу над собою, челленджі і хейт

Даша Зарівна: Ти говорила в одному з інтерв’ю: «Челлендж — навчитися відмовляти». Який зараз твій головний челлендж?

Лєра Бородіна: Робота з токсичною продуктивністю. Я знайшла в собі таке переконання: людина повинна працювати багато, можливо, більше за всіх, тоді його будуть поважати. А якість роботи міряється втомою. Якщо ви відчуваєте себе дуже втомленим — ви молодець. Але це ж маячня. Я намагаюся відловлювати ці думки і позбавлятися від них.

Даша Зарівна: У тебе був класний пост про те, що 10% людей ненавидять тебе просто так. Ти розумієш, за що?

Лєра Бородіна: Хейт практично не долітає до мене, але це не означає, що його немає. Або ті, хто знаходяться між хейтерами і мною, не повідомляють про це, або люди навчилися брехати непомітно, але я в таке не вірю.

Думаю, я можу дратувати людей позитивністю. У мене рідко проскакує хейт — я просто не люблю цю емоцію. Є люди, які попсихують і видихають. Я ж буду потім страждати, і це мене руйнує. Тому я намагаюся опрацьовувати такий стан як можна швидше.

Про партнерство і команду

Даша Зарівна: Якими основними якостями має володіти бізнесмен, щоб побудувати сильну команду?

Лєра Бородіна: По-перше, візія 100%. Жоден сильний гравець не ухвалить рішення, не знаючи, куди йде компанія, не приміривши на себе це бачення.

Сильна команда — це єдина, опорна, залучена. І, бажано, професійна. Таку можна побудувати і в стартапі, і в маленькому бізнесі, не тільки в корпорації.

По-друге, власник має бути залучений. Крім зарплати, співробітникам важлива віддача. Один із найважливіших чинників віддачі — чинник власника, який знає, що ви робите, бачить ваші успіхи, предметно обговорить з вами робочі процеси. У мене немає досвіду роботи в корпораціях, де власника ніхто не знає.

По-третє, бізнес має бути клієнтоорієнтованим, розуміти, для кого і навіщо він існує. Принципи клієнтоорієнтованості проявляються насамперед у ставленні до команди. Ваш співробітник — такий же клієнт.

Даша Зарівна: У тебе є і соло-проєкти, і партнерські. Що краще?

Лєра Бородіна: Залежить від багатьох чинників: який бізнес, які цілі у партнера, які ролі подобаються. Мені щастило з партнерами в останні роки, і я радію, що вони мені довіряють. Але попередній невдалий досвід навчив: в яких стосунках ви б не перебували, є документ, і він має бути підписаний.

Я розумію, як не спрацює. Для мене дуже важливо відповідати за стратегію і творчо реалізовуватися з точки зору бізнес-фантазій. Я не зможу працювати, якщо у мене є бачення, а мій партнер захоче його кардинально міняти.

Для мене дуже важлива свобода — я щаслива, що мої партнери мені довіряють. Ми різні люди, але зі схожими цінностями і цілями в бізнесі. Напевно, це найкраща в’язка речовина, яка провела нас через турбулентні події.

Буду звучати максимально банально, але більшість проблем у партнерстві — через погану комунікацію. Якщо ти відчуваєш, що тебе щось не влаштовує — постав питання.

Про закриття So DODO

Даша Зарівна: Чому закривається So DODO?

Лєра Бородіна: Це спочатку була нішева історія. Коли ми придумували So DODO, а потім полетіли до Сеула і зрозуміли, як це все працює, стало зрозуміло, що цей проєкт для нас — особиста творча віддушина. Там дуже обережно ставляться до своїх брендів. Ти чи твій байєр маєте приїхати до Сеула і на місці щось вибирати. Ми злітали в Сеул шість разів і трошки втомилися.

Далі трапився COVID-19. Навіть наш байєр не міг нічого закупити протягом семи місяців. Тільки восени був короткий проміжок, коли ми щось встигли закупити, не виїжджаючи до Сеула, адже країна закрита вже півтора року.

Де немає масштабування, немає і довгострокової історії. Мені як підприємцю важливо розуміти, який у нас горизонт, куди потрібно йти і до чого можна прийти.

Я бачу свою реалізацію в тому, щоб робити антиподи якихось зрозумілих і відомих форматів, щось не схоже на сучасний ринок. У запуску бренду одягу для мене не було нічого революційного. Більш того, це не збігалося з моїми переконаннями й з тим, чим я займаюся останні вісім років в Oh My Look !. Дуже дивно говорити про оренду і водночас займатися виробництвом.

Виробництво було б більш усвідомленою історією, ніж покупка в Кореї, тому що куплене там і доставлене літаком — це не так класно, як зроблене тут. Але для нас там не було ніякого творчого виклику, тому ми вирішили дати собі час, поставивши все на паузу.

Про натхнення, ідеї, час і фобії

Даша Зарівна: Як до тебе приходять ідеї нових брендів?

Лєра Бородіна: Найчастіше з власних спостережень, потреб. Я — людина-стартапер. Найбільше задоволення відчуваю, коли відбувається трансформація від нуля до одиниці. Від одиниці до сотні — вже не так цікаво.

Мене рятує те, що я можу регулярно придумувати маленькі бренди в межах наявних бізнес-проектів. G.Bar скоро відкриє Академію G, яку ми готували два або три роки. У Lavla, яка довго була маленьким відгалуженням Oh My Look!, 2020 року теж регулярно запускалися нові лінійки й продукти.

Даша Зарівна: Як часто ти мислиш візуальними образами? Ти візуал, аудіал, кінестетик?

Лєра Бородіна: Я швидше візуал і кінестетик. Коли створюю новий бренд, важливо описати його: якою людиною він був би, як він пахне, який звук з ним асоціюється, настрій, візуальна атмосфера. У G.Bar звук відкоркованого шампанського. Міг би бути звук фена, але немає, тут мова йде про емоції.

Про успіхи та невдачі Лєри Бородіної

Даша Зарівна: У тебе ціла низка різних бізнесів. Який найуспішніший, а який виживає коштом іншого?

Лєра Бородіна: Усі успішні зараз, крім Oh, My Look!, але ситуація почала стабілізуватися з травня 2021-го. Упродовж 2020 року Oh, My Look! був дотаційним бізнесом, це безпосередньо пов’язано з наслідками COVID-19.

Більш слушного періоду для усвідомлення реальної цінності речей і дурості частого оновлення гардероба, ніж в 2020-му, ніколи не було. Для нас наслідком усіх цих подій точно буде класний ривок. Але одночасно з цим приходить усвідомлення, що зараз ніяк не можна вплинути на те, що твій бізнес збитковий.

Даша Зарівна: Топ-3 проєкти, які тобі було найболючіше закривати?

Лєра Бородіна: Боляче було закривати тільки перший шоурум — Oh, My Look! у Дніпрі. Немає ніяких причин, крім того, що він був першим. Закривати проєкти, до яких втратив інтерес, — це дати собі нову енергію. Дати можливість знайти щось, що буде запалювати. Але робити це вперше — дійсно страшно.

Коли мені було 23, я закрила своє піар-агентство. Моторошно тоді страждала. Що я скажу команді? Як вони це переживуть, вони ж, напевно, любили це так само сильно, як і я? Найстрашніше було — прийти й сказати їм. Але в реальності виявилося набагато легше. Після цього мій краш — закривати те, що не хочеться розвивати.

Даша Зарівна: Чи не відчуваєш ти залежності від бренду, який живе своїм життям?

Лєра Бородіна: Розвивати власний бренд — якесь ремісництво, а капіталізувати бізнес-бренд — це система. Мені завжди хотілося будувати систему. Я хочу мати можливість взяти й поїхати на Балі на два-три місяці. Заручником себе не відчуваю. Навпаки, знаю, в яких моментах можу посилити, в чому допомогти, якщо ми говоримо про публічну сторону.

Мій особистий бренд не впливає на бренд бізнесу безпосередньо, він може його посилити. Кількість орендованих речей, проданих блокнотів, людей, які зараз сидять в кріслах G, не залежать від того, запишу я сьогодні сторіс чи ні.

Про час, щастя і відносини Лєри Бородіної

Даша Зарівна: Які помилки, недоотримані емоції від батьків ти намагаєшся виправити зараз, бувши мамою? Або ти так не думаєш?

Лєра Бородіна: Звичайно, таке є. Є діти, які багато в чому наслідують своїх батьків. У мене інша історія: мені довго хотілося, щоб було не так, як у мене. Було погано? Ні. У мене прекрасні батьки, вони дуже старалися, вони інтелігентні, правильні, обидва зі знаком плюс. З різним способом життя, але глобальних речей, про які складно або страшно згадувати, на щастя, немає.

У нас все інакше з дітьми. Ми всі один одного любимо і часто про це говоримо. Цього не було ніколи в моїй родині, хоча розумію, що мене всі любили.

Друга історія — ставлення до життя. Я в підлітковому віці боролася з тими догмами, з якими жила моя мама: так не можна, тут 300 разів подумай перед тим, як зробити.

Мені дуже хочеться, щоб мої діти виросли вільними людьми. Свобода передує щастю. Бути всередині невільним і щасливим складно.

Даша Зарівна: Як би ти для себе сформулювала щастя?

Лєра Бородіна: Щастя — це відсутність нещастя. Я почула це років сім тому, тоді мені здалося це таким сухим формулюванням, без романтики. Але в 35 я готова з цим погодитися. Мікромомент проникливого задоволення від події, контексту, в якому ти опинився, зі мною буває дуже часто. Для мене це сукупність таких моментів.

Даша Зарівна: Найтриваліший період, коли ти була одна?

Лєра Бородіна: Місяць. Зараз я шкодую про це. Потрібно було бути більш впевненою в собі, мені було страшно, я боялася самотності. Це така нісенітниця! Я вважаю, що самотність — це розкіш. Це завжди були трирічні стосунки — як заповідав Бегбедер. І тут трапився Андрій, в березні вже 10 років — взагалі непомітно пролетіли.

Даша Зарівна: Тому що в основі лежить партнерство?

Лєра Бородіна: Чесно? Це везіння більшою мірою.

Ми з ним дуже схожі. У нас однакові сильні й слабкі сторони. Круто, що ми добре один одного розуміємо і у нас є спільні інтереси, теми, які нам цікаво обговорювати. Спільні проєкти важливі, але не загальний бізнес — я давно категорично проти спільного бізнесу дружини й чоловіка. Але загальні теми, спільні діти — теж спільні проєкти. Чим більше загальних моментів, тим краще зв’язка.

Даша Зарівна: Як ти структуруєш свій час? Яке процентне співвідношення між роботою, особистим життям, часом для себе, чоловіка, дітей?

Лєра Бородіна: Складно точно розподілити в процентному співвідношенні. Зараз я навчилася розуміти, коли занадто багато на себе беру. Тоді я скасовую або переношу зустрічі. Ще рік чи півтора тому це здавалося неможливим — скасувати або перенести зустріч, тому що хочеться відновитися. Зараз намагаюся балансувати.

Мій ключовий актив, який допомагає розвивати бізнес, підтримувати й надихати команду, — це моя енергія. Якщо у мене її недостатньо, я проводжу час на роботі марно.

Даша Зарівна: Колись ти сказала, що твоя найбільша фобія як підприємця — розслабитися. Зараз ти б по-іншому відповіла?

Лєра Бородіна: Слово «розслабитися» для мене змінило сенс. Тоді я мала на увазі, що якщо розслабитися, то все розпадеться. Тепер моя фобія звучить по-іншому — втратити інтерес. Якщо мій мозок втратив і спотворив смаки й запахи, на що ще він здатний?

У мене стався страх того, що я втрачу фантазію і креативність. Через це у мене пропало бажання діяти, жити. Для мене страх у цьому. Але я його пройшла і не збираюся втрачати свою фантазію в найближчі роки.

Слухайте повний випуск подкасту «Что вы творите?» на будь-якій зручній платформі або дивіться відеоверсію на YouTube.

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter