Незручні люди, рольові моделі та популярність. Як ви думаєте? Ігор Перція, керівний партнер фонду Hypra

Про себе

Я партнер, який вміє продавати та будувати взаємини з людьми довкола. Багато років тому мене занесло в інвестиції. Там і залишився. Впевнений, що я не легкий та зручний партнер. Зате дуже чесний та справедливий. 

Зручні люди — ті, з якими не виростеш, але буде комфортно. Здебільшого корпорації складаються з таких людей. Вони не сперечатимуться та не поставлять складних питань. Тому корпорації й стагнують.

Якось один фаундер сказав мені, що не бере інвестиції, бо через них закінчиться його релакс-життя. Він розуміє, що не зробить на своєму бізнесі сотні мільйонів доларів. Проте йому більше подобається насолоджуватися життям. Це дуже проста історія саме про зручність. 

Мій партнер Діма Волконський каже, що я класний пасажир на правому сидінні. Можу радити їхати швидше чи повільніше. Якщо ж водій вирішить їхати 60 км в годину та повертати наліво, то що я зроблю? Нічого. Але якщо попросить: «Ігорю, подивися, де заправка», — я допоможу.

Про ставлення до роботи

У мене не бідна сім’я. Не можу сказати, що чогось не мав у дитинстві. Проте у 14 чи 15 років я чітко усвідомив, що якщо сам собі не допоможу, то ніхто цього не зробить. У житті все залежить лише від мене. Я рано прийняв рішення сепаруватися від батьків та заробляти гроші. Перша моя робота — кілька місяців мив авто. Також багато років працював офіціантом. 

У свої 29 я там, де є, бо весь цей час без зупинки ї**шу. У мене ніколи не було довгих перерв між роботами та відпусток понад тиждень. 

Я не трудоголік. У мене простий графік: працюю не більш як вісім годин на добу, а справді продуктивно — десь п’ять-шість. Слідкую за тим, скільки сплю та не перепрацьовую вечорами. Ультрапродуктивним можна бути максимум чотири години на добу. Головна складність — як таким бути. 

Не хочу працювати в корпораціях. Якби хотів, був би зараз у якомусь HP на позиції CMO. Сидів би на місці та не рухався. 

Про Hypra

Hypra — фонд прямих інвестицій. Я б навіть сказав, імпакт-інвестицій — через бажання принести користь компанії. 

Словосполучення «венчурний фонд» звучить класно. Тому в Україні всі фонди венчурні. У Hypra є венчурні угоди. Але переважно ми допомагаємо розвинути продукт. Наприклад, інвестували, і в мене з’являється 6–7 операційних завдань на кшталт допомоги з продажами чи PR. Тобто підтримати у сферах, у яких я сильний. У якого венчурного фонду так буває?

Прикольно не просто заробити грошей, а зробити це разом з крутими людьми. Уяви, твій венчурний фонд вклав $1 млн при оцінці $10 млн, а потім зробив на цьому $100 млн. Засновник навіть написав великого листа про те, який ти крутий. А тепер інша ситуація: ти допоміг команді, справді долучився до цього зростання. У кінці на вечірці буде набагато прикольніше, адже фонд приніс певний імпакт. 

Про роботу менеджера фонду

У якийсь момент інвестиції стали схожі на продажі. Щоб вкластися в класну компанію, інвестору треба донести, чого мають вибрати саме його. 

Менеджмент фонду дуже схожий на підприємництво. Мій близький друг Олег Маленков вважає, що це щось між найманою працею та підприємництвом. Ти ніби й не підприємець, бо замість компанії невеличка команда, але й не найманий працівник. При цьому лише ти відповідаєш за результат. 

Про гроші 

Нема грошей — нема проблем. У цій фразі більше сенсів, ніж здається. Поспілкуйся з людьми, у яких $100+ млн капіталу, — вони не знають, куди його подіти. 

Гроші дають свободу. Великі гроші — величезну свободу. Я не хочу жити в халабуді на берегу моря. Це теж свобода, але вона не моя. А ще хочу мати можливість не залежати від суспільної думки. 

Розмір статків часто залежить від везіння. Воно буває різним. Наприклад, випадкове: купив лотерейний білет — і пощастило. Буває метушливе — намагаєшся всюди влізти, щоб десь пощастило. От я скоріше про це. Відточуєш скіли, намагаєшся розвинутися у різних напрямах, але без везіння нічого не вийде. Не буде $100 млн. 

Про популярність

Мені ніколи не хотілось стати популярним. Я ніколи не хотів бути умовним Антоном Птушкіним. Основний плюс популярності — тебе чують. Ти можеш впливати своїми словами. 

А тепер про мінуси. Уяви, успішного українського IT-підприємця, про якого публічно стало відомо, що він курить траву і вживає ЛСД. Йому кінець вже через годину. Водночас знаю мільярдерів, фаундерів Web 3.0 компаній, які нікому не відомі. Вони можуть курити траву, робити все, що хочуть, і їм нічого не буде (крім випадків порушення закону). В українського підприємця будуть проблеми, навіть якщо він покурить траву в Амстердамі. 

Або Ілона Маска сфоткали без футболки. Потім всі це обговорюють і пишуть. От яка різниця, як він виглядає? У Джо Рогана недавно в гостях був інвестор, який сказав, що вклався б у Маска. Він пояснює, що коли бачиш Безоса, підкачаного в гарному гуморі, то розумієш — у нього немає часу на компанію. У Маска ж вигляд людини, яка не вилазить з роботи.

Про успіх та помилки

Для мене особистий успіх у тому, щоб було комфортно з самим собою. Нічого не гнітить, усе добре. Можеш помедитувати, у тебе класний настрій. 

У мене немає консьюмеризму. Були якісь хобі на кшталт авто, але я вже відійшов від них. Не маю багато одягу, квартир, машин тощо. Я не вірю у фразу — «тобі завжди буде мало грошей». Це якась маркетингова історія. Важливо, щоб було те, що хочеш. Наприклад, будинок. Комусь треба не житло, а машину. Іншим, буває, взагалі нічого не потрібно.

Згодом я б повністю змінив роботу. Став би діджеєм або вченим. Коли грошей багато, можна займатись взагалі, чим хочеш. Можна дизраптнути іншу сферу. Наприклад, мені завжди подобалась фізика. Чому б не спробувати? Мені нічого не заважає зробити це прямо зараз. Але перед тим, як дизраптнути нову індустрію, треба досягти успіху в цій. 

Про необхідність діяти

Найбільша помилка людства: ми надто багато думаємо і надто мало діємо. Запитай людину, чи варто щось робити. Вона придумає тисячі варіантів, чого це вийде або ні. Замість цього, могла б спробувати — і витратила б набагато менше часу.

У мене є приятель, у якого от зараз пропав бізнес. Він був на стадії продажу, до підпису залишалось якихось два місяці. Я ніколи не був в такій ситуації, але вважаю, що тут варто продовжувати робити те, що робиш. Він так і чинить. Продовжує створювати нову компанію і потрохи починає запускатися. Він не накрав грошей і не тупий, тому в нього все вийде. 

Є інший варіант — поїхати в Таїланд або ще кудись та чекати, поки настане просвітлення. Так вчать книжки, але, як мені здається, у житті це не працює. 

Життя — ескалатор, який їде вниз. Якщо стоїш на місці, то приїдеш разом з ним.

Потрібно продовжувати крокувати. Повільно чи швидко — неважливо. Після складної ситуації рухатимешся повільно, але потрібно продовжувати жити. Тоді все вийде. 

Про майбутнє людства 

Якщо придумають засоби для продовження життя, то особливо нічого не зміниться. Багатші стануть багатшими, а бідні — біднішими. От і вся історія. Ну і, звичайно, кожен захоче бути в рядах перших і не опинитися серед других. 

Поки людство на вершині еволюційного ланцюжка. Я б хотів дожити до часу, коли нас у цьому обійдуть. Може, якийсь гриб або вірус. З Covid-19 не вийшло, ми встояли. Але спроба була класна, трохи б вищу смертність, і, думаю, не впоралися би.

А ще Covid-19 показав, що люди готові обміняти всі свободи заради того, щоб не померти. Усе це наводить на думку, що нам треба вчитися в буддистів простіше ставитися до життя. 

Людство шкодить власній планеті, а тому повинно саме себе знищити — це еволюційно правильний шлях та кінцевий пункт нашого розвитку. Я впевнений, що ми дізнаємося про планети, де колись було багато форм життя, але вони також самі себе знищили.

Про війну

Війна мала б навчити людей жити сьогоднішнім днем. Але не змогла. Люди все намагаються жити майбутнім або минулим. 

Поміняв би всі гроші та досягнення на закінчення війни. І думаю, таких людей багато. Я зароблю, і ще не один раз. Якби мені сказали віддати все, і тоді перестануть помирати діти, я б погодився.

Я вісім років займався різними видами бойових мистецтв — боксом, джиу-джитсу, MMA. Проте жодного разу не використовував їх на вулиці. Це просто непотрібно. Війна — це теж абсолютно зайва агресія.

Про Україну

Багато кажуть «ну після такої війни все точно зміниться». А я згадую, що тут недавно гуманітарку розікрали. Нічого не змінюється в головах політиків. Ну, може, до росії ставитимуться гірше років 10. Потім знов почнеться пісня про братній народ. Але люди загалом, українська нація, змінюються — це важливо.

Нам бракує децентралізації в головах. Нас має цікавити не, що там в Києві, а конкретне місто, де живемо. У нас багато міст, які можна розвивати. Проте люди збираються переїжджати в Київ, тому їх не цікавить, що відбувається в Запоріжжі чи Умані. 

Україні прекрасно підійшла б швейцарська модель. Є кантони, які живуть своїм життям. Їх не цікавить, що відбувається в сусідньому кантоні. Я не про державний устрій, а про підхід.

Колись була соціальна кампанія з прекрасним роликом. Чувак сидить за кермом Bentley, рука в крові і напис: «Корупціонер — це не похвально». Доки ми радіємо другу-прокурору, який тусується в Queen і все вирішить, доти нічого не побудуємо. Я не товаришую з прокурорами. Для мене це нонсенс. Якщо людина краде гроші, я не сяду з нею за один стіл. Я не буду нею захоплюватись, бо вона просто паразитує на інших.

Нам потрібні Саші Конотопські (CEO та засновник Ajax Systems — прим.ред.), а не Колі Тищенко. Саша Конотопський має бути рольовою моделлю. Я йому наголошую — постійно про себе говори, бо ти рольова модель для молодих людей. У них два варіанти — піти в IT або корупція.

Молодь бачить прокурорів, які роз’їжджають на Bentley. При цьому вони не знають, що Конотопський літає на вертольоті.

Потрібні інші рольові моделі. Чим більше, тим краще. Поки рольовими моделями залишаються корупціонери, наша країна нікуди не ворухнеться.

Але є й хороші новини. Українці стали найсміливішою нацією світу. Ми крутий бренд, який росте завдяки неймовірним військовим, волонтерам та загалом кожній людині, яка підтримує країну. Вважаю, що зараз цей бренд дорожчий, ніж в Apple.

Я не вірю, що наші політики зміняться. Зате громадянське суспільство вийшло на такий рівень, що не дозволить їм поводитися, як раніше. Коли ми переможемо, то саме воно повинне змусити політиків будувати успішну державу. 

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter