Віра, крадіжки й звільнення усіх учасників. За що й через кого Google воював із Uber

Крок від друга до ворога

«З друзів виходять найнебезпечніші вороги» — старий афоризм, але правдивий. Працює він і в бізнесі. Google (пізніше Alphabet) свого часу була союзником Uber. Проте бажання обох компаній досягти успіху в сфері безпілотних авто та амбіції вже ексСЕО Uber Тревіса Каланіка поклало край партнерству та привело до розгляду суперечки у суді. 

І сказав Тревіс: «Хай буде Uber»

Перший стартап Тревіса Каланіка називався Scour. Він запустив його ще 1998 року. Scour був файлообмінником, як і Napster Шона Паркера (майбутнього першого президента й COO Facebook). Історія обох проєктів розвивалася за схожим сценарієм — популярність, численні згадки в медіа та величезний судовий позов від правовласників.

Наступна його спроба створити стартап була успішнішою. 2001 року він із розробниками Scour створив Red Swoosh. Він також був файлообмінником, але цього разу авторських прав не порушував. 2007 року Каланік продав компанію за $23 млн.

Ідея Uber виникла зимою 2008-го на конференції LeWeb у Парижі. Тоді Каланік розговорився з підприємцем Гаретом Кемпом. Останній поскаржився, що одного разу з друзями замовив лімузин за $800, а потім розповів про ідею застосунку, який дасть змогу ділити оплату за таксі й економити.

Його створили вже 2009 року. Перша версія застосунку називалася UberCab. 

У книзі «Битва за Uber» Майк Айзек пише, що ні Каланік, ні Кемп на початку не хотіли керувати сервісом замовлення таксі. Тому почали шукати СЕО на стороні. Ним став Раян Грейвз. Останній просто відгукнувся на оголошення Каланіка у Twitter про пошук менеджера продуктів. Грейвз затримався на цій позиції до грудня 2010-го. Як виявилося, він не мав знань і досвіду розвитку компанії, плюс інвестори в нього не вірили. Зрештою СЕО став Каланік.

Попри експеримент із Грейвзом, UberCab швидко набрав популярність у Сан-Франциско та за його межами. 2011 року компанія стала просто Uber і почала міжнародну експансію з Парижа. 

На каву з Ларрі

На початку 2010 Каланік міг сам обирати інвестора для Uber серед купи охочих. Серед них був і венчурний підрозділ Google — Google Ventures (GV). Каланік постійно підвищував вартість входу. Урешті-решт сума дійшла до $250 млн. Це астрономічна цифра навіть для Google Ventures. 

На цьому Каланік не зупинився і додав учасником раунду одну з найбільших інвестиційних компаній TPG Capital. Айзек пише, що це дратувало тодішнього голову GV Девіда Крейна. Якщо це правда, то Каланік знав, як посилити ефект. Замість Крейна він хотів бачити у раді директорів Uber більш впливового та високопоставленого Девіда Драммонда. Останній був із Google з ранніх днів і обіймав посаду директора з правових питань. 

Зрештою GV все-таки вклала в Uber $258 млн. TPG Capital ж купила частку вартістю $88 млн у співзасновника Uber Гарета Кемпа. Каланік на цьому не зупинився. Щоб ще більше підкреслити статус Uber, він зажадав особливої честі — зустрічі з Ларрі Пейджем. Для Долини подібні речі мають ледь не сакральне значення. Якщо Ларрі вирішив зустрітися з якимось фаундером, то він нібито бачить його велике майбутнє.

Словом, зустріч із Ларрі Пейджем — скоріше забобон, але він потенційно міг додати нуль до оцінки стартапу та з десяток додаткових згадок у пресі. Крейн зміг влаштувати зустріч. Щоби створити потрібний ефект, він навіть домовився з підрозділом X про безпілотне авто, яке доставило Каланіка на зустріч з Ларрі. Тревіса вразила ця інновація. Можливо, саме цей випадок запустив ланцюжок подій, який вплине на Uber та життя самого підприємця.

Каланік сприймав Пейджа як потенційного наставника та мріяв бути на нього схожим. Пізніше в одному з інтерв’ю навіть заявляв, що Ларрі був йому як старший брат. Насправді Пейдж не надто підходив на цю роль. Засновник однієї з найбільших технологічних компаній не надто любив операційку та мало цікавився нетворкінгом. Досить популярна історія про те, що Ларрі звільнив власних асистентів, щоб ті не призначали йому зустрічі та не відволікали. 

Ларрі вміє бути приязним і доброзичливим, проте не надто відволікається на людей, які йому не цікаві. Навіть його філософія управління погано поєднується з тим домінантним положенням, якого прагнув і досяг в Uber Каланік. Наприклад, важко було б уявити в Uber культуру внутрішньої конкуренції та автономії Google. 

Для Пейджа інвестиція в Uber була стратегічним кроком. Ларрі зі студентських часів цікавився майбутнім транспорту. Каланік не надто хвилював Пейджа, а от його компанія та її вплив — так. До того ж партнерство з Uber могло принести користь, наприклад, покращити сервіс Google Maps. 

Словом зустріч сталася, сторони обговорили переваги спільної роботи. Пейдж, правда, пробув недовго, але Каланік не розчарувався.

Улюбленець Пейджа

2013 року Пейджа особливо цікавив проєкт безпілотних автомобілів, а серед інженерів його прихильністю користувався Ентоні Левандовські. Насичену біографію останнього варто почати зі знайомства з директором Стенфордської лабораторії штучного інтелекту Себастіаном Труном. Разом вони працювали над VueTool — проєктом Стенфорда з картографування вулиць за допомогою камер в авто. 

2007 року Труна, Левандовські та решту команди взяли в Google працювати над Street View. Ентоні доволі швидко став помітною постаттю в кампусі компанії. Айзек описує його як чарівного, комунікабельного, з неприємним почуттям гумору та іноді грубуватого, з характерним месіанським ставленням до технологій та особливо своїх проєктів. 

Левандовські прославився своєю впевненою манерою використовувати ресурси та переступати правила компанії. Зокрема скористався правом витрачати 20% робочого часу на власні проєкти, щоб створити стартап 510 Systems. Він займався технологіями для безпілотних авто. Так вийшло, що через посередника його клієнтом стала сама Google. Звичайно, в компанії про все дізнались, але Ентоні не покарали. Навпаки Google купила 510 Systems за орієнтовно $20 млн. 

Сам випадок добре показує притаманні Левандовські риси — бажання створювати своє та керувати, віра в майбутнє автономних авто та роботів загалом, а ще зневагу до корпоративних правил і бажання хакнути систему.

Варто зазначити, що зі співробітниками 510 Systems він повівся не надто чесно. Частина з них не отримала жодної компенсації після продажу компанії та навіть не потрапила на роботу в Google.

Саме Левандовські переконав Пейджа запустити проєкт безпілотного авто. Колеги вважали його стиль роботи аж надто прямим і зухвалим. Наприклад, без відома компанії Левандовські найняв лобіста для просування закону, що дозволив використання безпілотних автомобілів на дорогах загального користування в Неваді.

Зрештою незадоволення колег завадило Ентоні очолити проєкт. Це роздратувало Левандовські та змусило його шукати інший шлях реалізації своїх амбіцій. У січні 2016 року Ентоні його знайшов — покинув Google зі $120 млн бонусів. У травні він заснував компанію Otto, яка взялася за безпілотні вантажівки. За Ентоні пішли й інші співробітники Google. Словом, усе виглядало не надто етично. А потім на сцену вийшла Uber. 

2015 року Uber почала роботу над власним безпілотним авто. Так компанія ставала конкурентом свого інвестора Google. Не зовсім зрозуміло, навіщо це було Uber. Виглядало так, ніби Каланік вирішив зайти в хайпову сферу, в яку надто вірив Пейдж.

У серпні 2016-го Тревіс пішов на фатальний крок — вирішив купити Otto за понад $600 млн. Це величезна сума як для тримісячного стартапу. Тревіса не зупинив навіть позов Google проти Левандовські до арбітражного суду. Компанія звинувачувала Ентоні в використанні конфіденційної інформації про зарплату, щоб переманити співробітників в Otto.

Вітаю, ви розізлили Ларрі Пейджа

Дії Каланіка викликали серйозне невдоволення Ларрі Пейджа. Йому не сподобався відхід Левандовські, а дії Uber виглядали ворожими. Непокоїло Пейджа і те, до яких даних мав доступ Ентоні. Ініційоване ним внутрішнє розслідування показало, що Левандовські завантажив орієнтовно 14 000 (9,7 ГБ) конфіденційних файлів, пов’язаних з безпілотним авто Google. Серед них виявилися і документи монтажних плат LIDAR LIDAR Технологія отримання та оброблення інформації про віддалені об'єкти за допомогою активних оптичних систем . 

Деякі співробітники Google перед переходом в Otto теж копіювали дані. Один із перебіжчиків навіть гуглив на корпоративному комп’ютері, як таємно видалити файли. Словом, у Google були причини піти до суду. 

Проте справжнім тригером та останнім пазлом цієї головоломки стала помилка. Як пише Айзек, у лютому 2017 року постачальник випадково додав у копію листа співробітника Waymo Waymo Компанія, що займається безпілотним авто Alphabet . У ньому була схема компонента LIDAR Uber, який фактично виявився копією аналогічної деталі Waymo. Після цього будь-які сумніви зникли — в Google впевнилися, що в них вкрали, а це означало війну. Ініціатором позову став сам Ларрі Пейдж. 

Насправді рішення не виглядало настільки оптимальним, як здається зараз. «Хороші художники копіюють, а великі — крадуть», — колись цю фразу Стів Джобс приписав Пабло Пікассо.

Досі сперечаються, чи належала вона художнику, але в Долині копіювання продуктів у конкурентів стало звичним явищем. А от подавати позови проти співробітників було небезпечним рішенням.

Айзек у своїй книзі, звертає увагу, що судові розгляди могли розкрити інформацію на кшталт незручних листів або документів. А ще такі дії компанії могли змусити потенційних працівників сумніватися, чи варто йти до неї працювати та в перспективі опинитися у суді. Проте Пейдж, схоже, вирішив донести ринку, що в нього красти не варто.

23 лютого 2017 року Google подала позов проти Uber, звинувативши її у викраденні інтелектуальної власності та корпоративних секретів. Каланік міг не опинитися в цій ситуації, якби дослухався до порад оточення. Зокрема приватні детективи ще до купівлі Otto встановили, що Левандовські дійсно вкрав конфіденційну інформацію у Google. Тревіс заявляв, що не читав результати розслідування, а також вирішив захищати Левандовські, а не згодувати його Google.

Ситуація з Otto припала на дуже несприятливий час в історії Uber. Компанія потрапила у кілька серйозних скандалів, включно зі звинуваченнями в харасменті. Звісно, у таких випадках виникають питання до СЕО, а Каланік не був ідеальним топменеджером із незаплямованою репутацією.

Позов від Google значно погіршував ситуацію. Сам розгляд проходив невдало. Левандовські скористався п’ятою поправкою, щоб не свідчити проти себе, та вирішив не захищати Uber в суді. Юристи компанії хотіли, щоб Левандовські відправили у відпустку або звільнили. Каланік же наполягав, щоб Uber підтримувала інженера, та вірив, що його виправдають. Айзек вважає, що ухвалити раціональне рішення Каланіку заважали теплі стосунки з Левандовські, якого він називав «братом від іншої матері».

Урешті-решт рада директорів усе ж вмовила Каланіка звільнити Левандовські. Це сталось аж в кінці травня 2017 року. Тревіс Каланік протримався на своїй посаді не набагато довше — звільнився з посади CEO 21 червня. Проте залишився в раді директорів. 

Левандовські не став єдиною причиною відходу Тревіса, але суперечки з Google, безумовно, зіграли свою роль. Вони тривали до лютого 2018 року. Тоді компанії домовилися про позасудове врегулювання. Uber передала Waymo компенсацію в 0,34% акцій (орієнтовно $245 млн). 

У серпні 2020-го Левандовські засудили до 18 місяців ув’язнення, виплати компенсації Waymo у $756 499 і $95 000 штрафу. Правда, в січні 2021 року Дональд Трамп помилував Ентоні. 

Підрозділ безпілотних авто Uber теж не досяг успіхів. Наприкінці 2020-го компанія продала його стартапу Aurora. У межах угоди компанія інвестувала в Aurora $400 млн в обмін на 26%. Для розуміння рівня невдачі: до цього Uber витратила на напрямок безпілотних авто майже $2,5 млрд.  

Чим все закінчилося для учасників?

• 2019 року Тревіс Каланік продав понад 90% своєї частки в Uber. Наразі підприємець займається новим бізнесом — стартапом CloudKitchens. Компанія будує «хмарні кухні» і здає в оренду ресторанам, які готують їжу для кур’єрської доставки. Його статок оцінюють у $2,8 млрд
• Ларрі Пейдж із Сергієм Бріном покинули Alphabet (материнська компанія Google) у грудні 2019 року. Відтоді практично нічого не чути про нові проєкти та плани Ларрі. Його статки оцінюють у $97 млрд.
• Ентоні Левандовські чудом виплутався зі скандалу з краденими технологіями Waymo. Попри всі проблеми, він ще 2018 року запустив черговий стартап у галузі безпілотних авто — Pronto AI. На початку 2022 року стало відомо, що компанія запустила новий проєкт — мережу мобільної передачі даних Pollen Mobile.

У чому тейк цього тексту?

• Не переходьте дорогу гігантам. Індустрія стартапів побудована на історіях протистоянь Давидів і Голіафів. Проте не варто виступати проти технологічного гіганта з краденими у нього технологіями. Вам можуть відповісти, а адвокати коштують дорого.
• Остерігайтеся неетичних співробітників, навіть якщо вони генії. Віра в Левандовські — помилка, яку допустили і Пейдж, і Каланік. Ларрі міг здогадатися, що з етичним компасом інженера щось не так, ще після випадку з 510 Systems. Проте не зробив належних висновків. Каланік взагалі бачив у Левандовські брата, тому кинувся його захищати. Це аж надто дорого коштувало Uber та йому самому.

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter