«Банку так само важко, як його клієнтам». Олег Гороховський про вплив війни, бюрократію та перспективи перемоги
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
10-11 січня відбулася щорічна конференція Ukraine Economic Outlook. В її рамках старший економіст Ukraine Economic Outlook Михайло Кухар поспілкувався з топовими українськими підприємцями про 2022 рік, їхній досвід кризового менеджменту, а також прогнози на 2023-й.
Редакція Vector прослухала виступи підприємців та публікує короткі конспекти. В першому матеріалі наводимо головне з розмови зі співзасновником monobank Олегом Гороховським. Він розповів про те, як банківська сфера пережила найскладніший період 2022-го, чому скасували та повернули кредитні ліміти, а також поділився власними очікуваннями на 2023 рік.
Про банківську систему в період війни
Банку завжди так само важко, як його клієнтам. Може, трохи краще. Якщо йому гірше, ніж клієнтам, то вони просто втечуть.
На початок року в нас було 5 млн клієнтів. На червень мільйон з них був (за тим, як ми їх реєструємо) за кордоном. Думаю, їх значно більше, бо достатньо великий відсоток при виїзді в інші країни вимикає геолокацію. Тому складно визначити, де вони перебувають.
Якщо б на початку лютого ви опитали банкірів, які сценарії розвитку вони бачать у випадку війни, то, мабуть, всі б сказали, що вона призведе до кризи ліквідності. Тобто клієнти в паніці почнуть знімати гроші. Якби ситуація в Україні в лютому-березні супроводжувалася кризою ліквідності банківської системи, було б ще жахливіше. Переживати за свою безпеку та ще й за свої гроші — це прямо весь букет. На щастя, цього не сталося.
Дуже правильним рішенням було оголосити про 100% гарантію вкладів населення в банківській системі на період війни. Так, вона стала острівцем надійності для коштів.
Те надходження грошей, яке є в банківській системі після початку війни, — серйозна реальність, яку ніхто не очікував.
Наступний пункт — криза прибутковості та забезпечення стабільної роботи. Банки були не готові до того, що потрібно забезпечити роботу бек-офісних систем і систем забезпечення життєдіяльності не лише на території України, але й бажано винести їх у якусь демілітаризовану зону.
Ну і криза, пов’язана з необхідністю формування резервів і тим, що достатньо велика кількість клієнтів перестала обслуговувати кредити. Це було очікувано. Проте рівень цього став зрозумілим лише на початку квітня чи в травні.
Про кредитні ліміти
Дисклеймер: 24 лютого Олег Гороховський повідомив, що monobank тимчасово обмежує кредитні ліміти клієнтів. Вже наступного дня їх повернули. Тоді користувачам зробили доступними 10 000 грн з раніше одобреного ліміту. В ході розмови з Михайлом Кухарем Олег Гороховський пояснив, чому ухвалили такі рішення.
На скасування кредитних лімітів нам знадобилось 15 хвилин після того, як зрозуміли, що почалася війна. На наступний день це ж саме зробили «ПриватБанк» та «Альфа-Банк» тощо. Ми ж тоді оголосили, що повертаємо ліміти, бо, може, це й не бізнесово, але по-людськи.
Коли ми їх скасували — ніхто не знав, що Нацбанк забезпечить всіх ліквідністю. Нам же за всяку ціну потрібно було виконати зобов’язання перед клієнтами, які довірили нам свої гроші.
Ми не розуміли, як будуть поводитися клієнти. Очікували зняття грошей. Тому нашою першою дією було акумулювати якомога більше коштів. Зокрема через заборону на вилучення позик, щоб забезпечити зобов’язання перед вкладниками. Як тільки зрозуміли, що Нацбанк всіх забезпечить ліквідністю, то частково повернули ліміти.
Банки діяли так, як ми, просто в міру своєї технологічної готовності не змогли зробити це достатньо швидко. Тому коли говорять «ви скасували ліміти, а „ПриватБанк“ ще тримав», то причина не в тому, що він хотів цього. Просто не міг швидше їх вимкнути. Іноді в такі незрозумілі часи рахунок в менш технологічному банку має свої переваги, бо він діє повільніше.
Про благодійність, підтримку та роль «Банки»
monobank в перші місяці оголосив, що тримає ставку за кредитами в два рази нижчою, ніж та, про яку домовилися з клієнтами. Це рішення коштувало нам 1,045 млрд грн. Таким способом ми долучилися до допомоги українцям, але це не є прямою благодійністю. По-перше, так робили й інші гравці. По-друге, не факт, що якби ми цього не зробили, то не втратили б на якості портфеля.
Також ми зробили понад 100 млн грн прямих платежів на благодійність. Проте головний наш внесок в історію — інструмент «Банка». Ми дали можливість технологічно та зручно збирати донати.
Через «Банки» зібрали понад 11 млрд грн. Вважаю, що вона допомогла українському феномену благодійності та консолідації довкола допомоги армії. Бо можна скільки завгодно хотіти допомогти, але без відповідних технологічних інструментів зробити це значно складніше.
Про бюрократію та перемогу
Україна точно не програє, а й з дуже високою ймовірністю переможе у 2023 році. Вважаю, що перемога приведе до величезного сплеску всього — і економіки, і допомоги країні, і в поверненні наших громадян, які поїхали. Це буде гігантський бум. Дуже хочеться, щоб ми ним правильно скористалися.
Нам є, на що сподіватися. Та ж корупція та бюрократія, які всім набридли й називаються пунктом номер один у списку, що треба виправити в країні. Подивіться тепер на рішення, які система ухвалювала в найскладніші дні — у ті ж 25 чи 26 лютого. І подумайте, що означає вирішити роздавати на вулицях зброю. І скільки бюрократичних шарів відпало, коли ухвалили таке рішення.
Те ж саме сталося з допомогою банкам 24 лютого. Рішення, коли за дві години всім їм роздають стільки грошей, скільки вони попросили, у звичайних умовах треба було б з усіма узгодити, багато разів перевірити.
Уся бюрократична машина у важких умовах (може, тому що працює на самозбереження) перестає генерувати бюрократичні рішення та починає діяти швидко та ефективно.
У нас є надія, що з правильною енергією після закінчення війни ми зможемо її знищити.
Навіть якщо війна не закінчиться, то ми бачимо — економіка пристосовується. Зрозуміло, що необхідно, аби працювали порти. Бо без них та повністю закритим експортом — це зовсім поганий сценарій. Але якщо він працює, а люди не настільки налякані, як на початку, то можемо побачити зростання ВВП.
Ворог хоче, щоб наше звичайне життя змінилося. Ми повинні не дозволити йому отримати таке задоволення. Якщо можете продовжувати займатися бізнесом в Україні, то це слід продовжувати робити хоча б на зло ворогу. Навіть якщо наразі вам це не приносить задоволення.
Ти не можеш вважати, що тобі важко або ти зробив достатньо для своєї країни якщо ти не зі зброєю в руках захищаєш Батьківщину – якщо ти не на передовій, не смій скаржитися і пам’ятай — ти робиш мало! Роби ще більше для перемоги!
